Практика управління
Стрес може бути короткочасним, довготривалим чи постійним. Зараз ми живемо в стані постійного стресу. Цей стан характерний тим, що зовнішніх проявів нервового збудження чи навпаки, загальмованості майже не помітно. Ознаки агресії не проявляються, комунікації з членами колективу проходять у спокійному тоні, час від часу можна почути навіть якийсь жарт. Але це лише результат посиленого самоконтролю, який вимагає від працівника максимальної уваги до власної поведінки, постійного контролю за побудовою фраз, інтонацією, мімікою, жестикуляцією і виразом обличчя. Такий самоконтроль дається людині шляхом величезних зусиль і не може тривати безкінечно. У якийсь момент емоції вирвуться назовн, і цей прорив може мати вкрай неприємні наслідки.
Керівник відрізняється від інших працівників тим, що він постійно має бути готовим діяти на упередження. В стресових ситуаціях і постійному емоційному перенавантаженні підлеглих керівник має коригувати свою управлінську поведінку відповідно ситуації. Як приклад: потрібно віддати наказ підлеглому на виконання певного доручення. Правильно це зробити у наступній послідовності. Спочатку підлеглий має отримати інформацію про ситуацію, яка вимагає певних дій з вашого боку. Наступним інформаційним посилом має стати роз'яснення що може трапитися, якщо не виправити ситуацію якнайшвидше. Бажано доповнювати роз'яснення питаннями до підлеглого типу "Ти розмієш, що може статися?" Тобто, підлеглий має себе відчути співучасником напрацювання управлінського рішення, спрямованного на недопущення загострення проблеми. І лише після цього керівник має озвучити підлеглому його завдання. Бажано додати при цьому, що саме він, підлеглий Петренко, має відповідний досвід (вміння, навички, сміливість, професіоналізм etc), який дозволить виконати це відповідальне доручення.
Якщо підлеглий своєю поведінкою демонструє готовніть виконати наказ, віддавайте розпорядження офіційним тоном, без зайвих загравань, не перегравайте. Якщо підлеглий відмовляється виконати наказ, не намагайтесь його вмовляти чи дотискувати, це лише зіграє проти вас. Сухо закінчіть розмову фразою типу "Шкода. Я в тобі помилявся". Додайто офіційним тоном "Можете йти". Цей перехід від "Ти" до "Ви" продемонструє, що приязні стосунки між вами і підлеглим закінчились. Через 5-7 хвилин викличте іншого підлеглого і проведіть бесіду по алгоритму, наведеному вище. Пауза потрібна аби підлеглі зрозуміли, що між вами і першим підлеглим щось пішло не так. Як правило, другий виконавець буде більш покладистим у своїй реакції на ваше доручення і виконає його без жодних вагань.
Такий алгоритм працює і в мирний, безстресовий час. Але при стресі проблеми з підлеглими виникають набагато частіше. З вами Центр ІРУС і весь управлінський досвід.