Опитайте десяток керівників, і майже кожен скажу, що у підпорядкованому йому колективі є нічого не варті працівники. Такі підлеглі займають нікому не потрібні посади, виконують нікому не потрібну роботу, є сірими мишками без ініціатив і без жодних претензій на кар'єрне зростання. Їх не звільняють лише тому, що вони ніколи не потрапляють на очі, як кажуть, до них просто не доходять руки.
Проте, коли такий, нікому не потрібний, захворіє чи піде у відпустку, на його столі починають накопичуватися стоси паперів, які нікому опрацьовувати. У графіку завдань підрозділу з'являються тривожні позначки "не виконано", вхідна кореспонденція з позначками "Для роботи" не обробляється відповідно встановлених дат, так звані "контрольки" зависають зі всіма негативними наслідками.
Співробітники починають рахувати скільки днів умовного Петренка ще не буде на роботі, розуміють, що його відсутність негативно позначається на результативності роботи колективу, а отже, Петренко таки потрібен. Відпустка закінчується, Петренко повертається до роботи, за пару днів розгрібає накопичені завали, всі полегшено зітхають і знову, за звичкою, на запитання чим у вас займається Петренко відповідають та нічим. Такі дивні ці люди, не потрібні. коли вони є, і вкрай потрібні, коли відсутні. Висновок? Будьте обережні в оцінках інших.
Замовте вправи, які допоможуть визначити та покращити ваші управлінські навички
Дізнатися більше